Зупинись! Зaмpи нa мить! I ти почуєш, як спiвають зорi. Apкадiй
 |
Прочитавши все, як думають i пишуть люди, Oцiнити вiрш цей, набагато легше буде. |
 |
ПОЕТИ XVII-XIX СТОЛІТЬ
|
* * * Ой я дівчина полтавка, А зовуть мене Наталка. Дівка проста, некрасива, З добрим серцем, неспесива. Коло мене хлопці в'ються І за мене часто б'ються. А я люблю Петра дуже, До других мені байдуже. Мої подруги пустують І зо всякими жартують, А я без Петра скучаю І веселості не знаю. Я з Петром моїм щаслива, І весела, й жартівлива, Я Петра люблю душею, Він один владіє нею. (Іван Котляревський) |
Becь Xapькoв Фopyм
|
Я - долею запалена свіча В твоїх бентежно-лагідних долонях. Ось вечір вже іскритися почав Зірницями на чистих неба скронях. Я так боюся: раптом догорю, Зігрівши ніч, душею спопелію... О, не лиши жевріючу зорю: Тоді я зовсім в іскорку змалію!.. Я, долею запалена колись, Аби в житті твоєму засвітитись. Ти лиш не бійся щастям обпектись, В моїх обіймах серцем загорітись. |
Я - дитя золотого заката, в этом мире - незваная гостья.
Я однажды уйду без возврата, вам оставив лишь пламени гроздья.
(Beдьмa)
 |
|
|
Kaunas, Lietuva