Зупинись! Зaмpи нa мить! I ти почуєш, як спiвають зорi. Apкадiй
 |
Прочитавши все, як думають i пишуть люди, Oцiнити вiрш цей, набагато легше буде. |
 |
|
* * * Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться. О, як моє болить серце, А сльози не ллються. (2) Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу, Тілько тоді і полегша, Як нишком поплачу. (2) Не поправлять сльози щастя, Серцю легше буде, Хто щасливим був часочок, По смерть не забуде… (2) Єсть же люди, що і моїй Завидують долі. Чи щаслива ти билинка, Що росте на полі? (2) Що на полі, що на пісках, Без роси на сонці? Тяжко жити без милого І в своїй сторонці! (2) (Іван Котляревський) |
Стихи. ру
Понравилось.
Жизнь несовременная наших женнщин - предков правдиво описана.
Слава Богу, сейчас все по-другому. :)
(Светлана)
|
* * * І скаже світ: - Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов - на грані маячні і віра - у наївності на грані. Що можеш ти, розгублене дитя, зробити для вселюдського прогресу? - Я можу тільки кинути життя історії кривавій під колеса. Хоч знаю: все це їй не первина. Але колись нап’ється ж до переситу! Захоче випити не крові, а вина за щастя людства, за здоров’я всесвіту! (Лiна Костенко) |
 |
|
|
Kaunas, Lietuva