Зупинись! Зaмpи нa мить! I ти почуєш, як спiвають зорi. Apкадiй
|
Прочитавши все, як думають i пишуть люди,
Oцiнити вiрш цей, набагато легше буде. |
|
Сообщество Стихи,стихи,стихи
Усе в минулому...
Я не знаю, чому так тяжко,
І не можу припинити біль...
Відпустити від серця так важко -
Линуть думки сумні звідусіль...
Ти лишаєш мене наодинці
Із думками моїми, одну,
Як дівча те мале на картинці -
У полоні думок я тону...
І ніхто не врятує від цього -
Від палкого і ніжного сну -
Я невзмозі позбутися нього -
До палких твоїх губ я прильну...
Це і буде останній цілунок
І останнє признання моє,
Моє серце тобі в подарунок -
Та розбив ти його - не твоє...
Час пройшов - я тобі не належу,
Та насправді з тобой не була...
Вже від дій я твоїх не залежу...
Бо наївна була... і мала...
(Dashyta)
|
Одесский форум
ДВЕ ТЕНИ
Помнишь дом на пригорке?
В камне ступени?
Блеск фонарей
ледяной, голубой?
На мерцающем кварце
две черные тени.
Две четкие тени
наши с тобой.
Стекла в окнах черно
и незряче блестели,
сладко спали хозяева
в мягкой постели,
сны, наверно, смотрели
и ведать не ведали,
что сегодня
их двое прохожих
проведали.
Открывали калитку,
на лестницу лазали,
постояли
под черными влажными вязами,
заговорщицким шепотом говорили
и друг другу
тот маленький дом подарили,
и с собой увезли его
в поезде дальнем,
вместе с лестницей, садом,
хозяйскою спальней,
вместе с шепотом, взглядами,
тайным смятением...
Что навеки веков они,
ночью любой,
на мерцающем кварце -
две черные тени,
две четкие тени -
наши с тобой.
(Mэpи_Пoппинc)
|
Kaunas, Lietuva
|