Зупинись! Зaмpи нa мить! I ти почуєш, як спiвають зорi. Apкадiй
 |
Дивлюсь на небо - бачу зорi. Вони живi, як рибa в морi. А люди всi живуть на сушi... I теж зiрками бути мусять. |
 |
|
Вечорами... (Дух i душa) Дивлюсь я в себе вечорами I щось шукаю в темнотi, А що, спитай мене, не знаю, I ти, душа, тут все мовчиш... Та тiльки очi, тi лукавi, Зiрками дивляться на свiт. I нiби в них палає сяйво Вiд почуття, що є у всiх. Позичить, десь, менi б те свiтло I освiтить життєвий шлях, Знайти тебе, обняти нiжно... Жалiю навiть, що - не птах. Нiхто, здається, й не позичить, Своє кохання не вiддасть, Скорiше викине на смiття, Чи, десь за грiш, комусь продасть. I продає, i косить горе, I з ним живе в обiймах зла. А потiм плаче, кляне долю, Що йому щастя не дала... Чому так є, чому так мучить, I що шукаю я завжди, Чому менi десь в горлi дусить, Коли я бачу погляд твiй? Дивлюсь я в себе i не знаю, Чому тремтить моя душа, Як зрозумiти бiдолагу... Невже любов так ожива? Аркадiй Iльчук 14 06 2010 p. |
 |
|
|
Kaunas, Lietuva