Зупинись! Зaмpи нa мить! I ти почуєш, як спiвають зорi. Apкадiй
 |
Дивлюсь на небо - бачу зорi. Вони живi, як рибa в морi. А люди всi живуть на сушi... I теж зiрками бути мусять. |
 |
|
Буде день (Душa i дух) І буде день, і буде дощ, І знову плакатиме небо. І вкотре ніч сховає щось. І буде ранок знов без тебе... Чого так сумно на душi I на частини серце рветься? Як зрозумiти це менi? I хвиля пiд ногами б’ється? В калюжі - збайдужілий я Дивлюсь на втомленого себе... Десь ледь шепочуться поля З насупленим холодним небом. Свiтанок зиркає в пiтьмi, I мiсяць спочивати хоче, А я сижу i весь в журбi, I на лицi - засохшi сльози... І знов вогонь, чи, радше, дим. Я не горю - я просто тлію. Й густий окутує туман Крихку, знесилену надію. Мабуть хтось плаче в темнотi, Живим вогнем горить все тiло, I де подiтися менi, Зробити так, щоб все не снилось? І тіло полум'ям взялось Себе караючи за себе... І буде день, і буде дощ, І буде ранок... та без мене... Було ж кохання, вже було,- Сухим багаттям ми горiли, Пiзнiше вуглинками жило. Кiнець кiнцем вiд часу стлiло. Аркадiй Iльчук 24 04 2009 p. |
 |
|
|
Kaunas, Lietuva